Пайс (Pais) Етторе (27.7.1856, Борго-Сан-Дальмаццо, Кунео, - 28.3.1939, Рим), італійський історик античності. Професор древньої історії в університетах Палермо (1886—89), Пізи (до 1899), Неаполя (до 1904), Риму (до 1931). Учень Т. Моммзена . Був одним з найбільш послідовних прибічників гіперкритицизму, виступив в кінці 90-х рр. 19 ст із запереченням достовірності римської традиції, історичності царського і раннереспубліканського періодів (до 3 ст до н.е.(наша ера)) в Римі. На його думку, римляни не знали справжніх дійсних віддань, родових літописів; рання римська традиція склалася нібито під впливом грецьких історичних розповідей і римської драми. Вважаючи, що античні автори переносили близькі до них події в далеке минуле, П. стверджував, що про ранні римські установи відомо нібито за джерелами лише 1 ст до н.е.(наша ера) Відомості про царів і деяких політичних діячів раннього Риму, як вважав П., результат змішення реальної історії з міфами про окремі божества (наприклад, розповідь про Коріолане — змінений міф про бога Марсе, і т. д.).
Соч.: Storia critica di Roma durante i primi cinque secoli, v. 1—5, Roma, 1913—20; Storia di Roma dall''eta regia sino aile vittorie su Taranto e Pirro, Torino, 1934; Storia di Roma durante le guerre puniche, v. 1—2, Torino, 1935.
