Падуя
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Падуя

Падуя (Padova), місто в Північній Італії, в області Венеція. Адміністративний центр провінції Падуя. 231,2 тис. жителів (1971). Важливий транспортний вузол; судноплавний канал зв'язує П. з Адріатичним морем. Виробництво штучного волокна. Всіляке машинобудування (в т.ч. виробництво верстатів, приладів, велосипедів, з.-х.(сільськогосподарський) машин; моторобудування), електротехнічна, харчова, взуттєва, швацька, меблева і деревообробна, паперова, поліграфічна промисловість. Щорічний міжнародний ярмарок. Університет (з 1222).

  Згадки о П. 4 ст до н.е.(наша ера) (лат. Patavium) є у давньоримського автора Тіта Лівія. У 601 П. була майже повністю зруйнована лангобардамі, але незабаром відновлена. На початку 12 ст отримала права комуни. З 13 в.— значний центр ремесла і торгівлі (щорічні ярмарки загально-італійського значення). На початку 14 ст в П. встановилася синьорія роду Каррара, влада якого тимчасово змінялася пануванням пологів Делла Ськала і Віськонті. У 1405—1797 входила до складу Венеціанської республіки. У 15—17 вв.(століття) П.— крупний культурний центр: її університет користувався широкою популярністю в Європі, в нім викладали П. Помпонацци, А. Везалій, Р. Галілей. Після 1797 П. поперемінно володіли Австрія і Франція. У 1813 встановилося панування австрійських Габсбургов, закріплене Віденським конгресом 1814—15. У 1866 П. увійшла до складу Італійського королівства.

  В П. збереглися залишки давньоримських гробниць, мостів, амфітеатру і форуму.   У епоху Відродження в П., що стала крупним центром мистецтв (див. Падуанськая школа ) працювали Джотто (розписи капели дель Арена), Донателло, Мантенья, Тіциан (розписи Ськуола дель Санто). Грандіозне Палаццо делла Раджоне (1215—1306), університет (з 1493), собор Санта-Марія Ассунта (16 ст, архітектор Андреа та Валле). Міський музей (переважно живопис і скульптура 15—19 вв.(століття)), музей Сант-Антоніо (витвори мистецтва з церкви і монастиря Сант-Антоніо), музей Боттаччин (колекції нумізматик і археологічних).

  Літ.: Padova. Guida ai monumenti e alle opere d’arte, Venezia, 1961; La Città di Padova. Saggio di analisi urbana, Roma, 1970.

Падуя. Базіліка Сант-Антоніо («Або Санто», з 1231). Перед нею — кінний пам'ятник кондотьеру Гаттамелате (скульптор Донателло, бронза мармур, вапняк, 1447 — 53).