Паганіні (Paganini) Никколо (27.10.1782, Генуя, —27.5.1840, Ніцца), італійський скрипаль і композитор. Народився в сім'ї дрібного торговця. Одинадцяти років виступив з самостійним концертом в Генуї (серед виконаних творів — власні варіації на французьку революційну пісню «Карманьйола»). У 1797—98 концертував по Північній Італії. У 1801—05 жив в Тоскані, Генуї, в 1805—08 служив при дворі в Лукке. З 1808 цілком присвятив себе концертній діяльності. З 1828 виступав в багатьох європейських країнах. Особа П. була оточена фантастичними легендами, чому сприяли своєрідність його «демонічної» подоби і романтичні епізоди біографії. Католицьке духівництво переслідувало П. за антиклерикальні вислови, співчуття руху карбонаріїв. Після смерті П. папська курія не дала дозволу на його поховання в Італії. Лише багато років через прах П. був перевезений до Парму. Образ П. збережений Г. Гейне в повести «Флорентійські ночі» (1836). П. — один з основоположників музичного романтизму. Він захоплював слухачів пафосом виконання, яскравими поетичними образами, польотом фантазії, драматичними контрастами, віртуозністю. У його мистецтві так званого вільного фантазування виявилися особливості італійського народного імпровізаційного стилю. Перший із скрипалів застосував в концертній практиці гру напам'ять. Він заклав основи сучасної скрипкової техніка, зробив вплив на розвиток піанізма і мистецтва інструментовки. П. був найбільшим композитором. Особливо популярні його «24 каприччо» для скрипки соло, 2 концерти для скрипки з оркестром. Йому належать також різні п'єси і варіації для скрипки, інструментальні ансамблі, багаточисельні п'єси для гітари. Деякі скрипкові твори П. оброблені Ф. Аркушем, Р. Шуманом, І. Брамсом, С. Ст Рахманіновим.
З 1954 в Генуї щорік проводиться конкурс скрипалів ним. Н. Паганіні.
Літ.: Ямпольський І. М., Н. Паганіні, 2 видавництва, М., 1968; Codignola А., Paganini intimo, Gen., 1936; Tibaldi Chiesa M., Paganini. La vita e l''opera [4 ed.] [Monza, 1947].
