Павлов Іван Миколайович [5 (17) .3.1872, Поповка, нині в Тульської області, - 30.8.1951, Москва], радянський гравер, народний художник РРФСР (1943), дійсний член АХ(Академія витівок) СРСР (1947). Вчився в Центральному училищі технічного малювання Штігліца і майстерні В. В. Мате (1891—92) в Петербурзі. Викладав в Строгановськом художньо-промисловому училищі (1907—14), Художній школі при типолітографії товариства І. Д. Ситіна (з 1915), Вільних художніх майстерень — Вхутемас(Вищі державні художньо-технічні майстерні) е (1917—22) — в Москві. Учні: Ст І. Соколів, М. Ст Маторін. Член АХ(Академія витівок) РР(Асоціація художників революційної Росії) (з 1925). Працював в техніці тонової гравюри: спочатку створював репродукційні ксилографії для журналів («Запоріжець», з етюда І. Е. Ріпина, 1895), з кінця 1900-х рр. — переважно оригінальні станкові кольорові ксилографії і ліногравюри («Останкино», 1909; «Елеватор на Камі», 1925; серія «Стара Москва», 1944—47). Державна премія СРСР (1943). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
