Офіцер (йому. Offizier, через позднелат. officiarius — посадова особа, від латів.(латинський) officium — посада), обличчя командного і начальницького складу в озброєних силах, а також в міліції і поліції. О. мають привласнені їм військові звання. Первинне О. називалися особи, що обіймали деякі державні посади. З виникненням постійних найманих армій і військово-морських флотів (16 ст) у Франції, а потім і в інших європейських країнах О. стали іменувати військових командирів. У російській армії офіцерські чини вперше введені в «полицях нових буд» . У феодальних державах О. комплектувалися з дворян і складали особливу замкнуту касту. З розвитком капіталізму офіцерський склад став поповнюватися вихідцями з буржуазії, середніх шарів і декілька демократизувався. У Росії на початку 18 ст О. ділилися на Штаб-про. (від майора до полковника) і Обер-про. (від капітана і нижче). По табелі про ранги 1722 чин О. залежно від звання давав права особистого або потомственого (від капітана) дворянства. З середини 19 ст права особистого дворянства давав чин капітана, потомственого, — чин полковника. Під час Великої Жовтневої соціалістичної революції чини О. були скасовані. У Червоній Армії і ВМФ(військово-морський флот) в 1943 з введенням погон командири і начальники стали іменуватися О., які діляться на молодший і старший офіцерський склад. Див. Звання військові .
