Отаман (слово, ймовірно, тюрк.(тюркський) походження),
1) керівник нерегулярного, незалежного від державної влади військового загону або групи (інколи розбійницької зграї).
2) У козаків командир війська і окремого підрозділу, що користувався військовою і військово-адміністративною владою. У Запорізькому козачому війську існували кошові і курені А., у Донському — військові вибирані військовим кругом; на час окремого походу вибиралися також похідні А. После придушення Булавінського повстання 1707—08 А. Донського війська призначався урядом і з 1723 отримав найменування військового наказного А.; з 1866 він отримав права генерал-губернатора і командувача військовим округом. У інших козачих військах звання Замовленого А. носили генерал-губернатори територій, на яких ці війська були розташовані, або командувачі військами відповідних військових округів. Адміністративно-територіальні одиниці козачих військ (у Донському, Амурському і Уссурійськом — відділи, в інших військах — округа і вхідні в них станиці, хутори і т. п.) також очолювалися А. (окружними, станичними і т. д.). Звання наказного А. всіх козачих військ з 1827 носив спадкоємець престолу. Звання А. скасовані після Жовтневої революції з ліквідацією козачого стану.
