Булавінськоє повстання 1707—09
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Булавінськоє повстання 1707—09

Булавінськоє повстання 1707—09, антифеодальний селянсько-козацький рух в Росії, викликаний феодальною експлуатацією. Названа по імені До. А. Булавіна . Йшло під гаслом знищення тих, хто «неправду робить»: бояр, воєвод, «початкових людей». Основними рушійними силами були «показачившиеся» збіглі селяни. Активну участь брали дрібні люди посадників і пригноблювані народності — татари, мордва і ін. Безпосереднім поштовхом до повстання з'явилися дії карального загону князя Ю. Ст Долгорукого, посланого на Дон для розшуку і повернення збіглих. У ніч на 9 жовтня 1707 понад 200 чоловік на чолі з Булавіним в Шульгинського містечка на р. Айдаре знищили одну з партій карателів. Повстання швидко поширилося по городках верхньої течії Дона. Проти повстанців були двинуті загони заможних козаків і калмиків. У бою на р. Айдаре, поблизу містечка Закотного, повстанці потерпіли поразку, Булавін з декількома прибічниками біг в Запорізьку Січ. Перші спалахи повстання були пригнічені. З кінця 1707 почався 2-й етап Би. ст Центром руху став Прістанський містечко на р. Хопре, куди в березні 1708 приїхав Булавін. Звідси розсилалися «чарівні» листи із закликом до повстання. Повстання швидко поширилося на Верхнеломовськой і Ніжнеломовськой повіти, Лівобережну і Слобідську Україну. На початку квітня Булавін рушив до Черкасську — адміністративного центру донського козацтва. 9 квітня 1708 в бою на р. Ліськоватке, нижче Паншина, він розбив військо отамана Л. Максимова; рядові козаки перейшли на сторону повсталих. 1 травня сталося повстання в Черкасське, і місто майже без бою перейшло в руки повстанців; Максимов і 5 старшин були страчені, майно старшин і церковна казна розподілені серед повстанців, встановлені знижені ціни на хліб. 9 травня Булавін був вибраний військовим отаманом. Організовуючи похід на Москву, він прагнув заручитися допомогою запорізьких і кубанських козаків, розкольників, Ногайської Орди; намагаючись припинити рух царських військ на Дон, відправив лист Петру I. На Волгу направив загони отаманів І. Некрасова, І. Павлова, Л. Хохлача . 12—13 травня 1708 вони узяли Дмітрієвськ 26 травня обложили Саратов, але оволодіти їм не змогли і рушили на Царіцин, який захопили 7 червня. Загони отаманів С. Драного, Н. Голого і С. Беспалого відправилися на Північний Донець і Слобідську Україну і в ніч на 8 червня 1708 на р. Уразової розгромили Сумський полк.(полковник) Головні сили Булавін виставив проти Азова. Роздроблення сил полегшило розгром повсталих. Для придушення Б. ст була створена спеціальна армія (32 тис. чіл.) під команд.(командувач) Ст Ст Долгорукого. 30 червня і 2 липня 1708 загонів Драного і Безпалого потерпіли серйозні поразки під містечком Тори і в урочищі Кривий Лука на Північному Дінці. Спроба повсталих захопити Азов 6 липня закінчилася невдачею. Верхівка козацтва, що тимчасово прилучилася до повстання, відійшла від нього після узяття Черкасська і організувала змову. 7 липня 1708 в Черкасське змовники розправилися з Булавіним. На 3-м-коді етапі Б. ст боротьбу з царськими військами продовжували окремі загони повстанців з голоти, керовані Н. Голим, І. Некрасовим, С. Безпалим, І. Павловим. Залишки повсталих діяли на середній і нижній Волзі до початку 1709.

  Би. ст було стихійним, локальним, в нім були царістськие тенденції. Воно було жорстоко пригнічене: всі городки, населені збіглими селянами, були знищені, а збіглі повернені власникам. Дон втратив незалежність. Одночасно з Би. ст і в 1709—10 відбувалися селянські хвилювання в багатьох повітах. Частина повсталих на чолі з Некрасовим пішла на Кубань, а в 1740, рятуючись від царських військ, переселилася до Туреччини. На чужині вони зберігали свою мову, звичаї і одяг. У 1962 велика група нащадків булавінцев повернулася до СРСР і оселилася в Ставропольському краю.

  Публ.: Чаю Н. С., Булавінськоє повстання (1707—08 рр.), у кн.: Тр. історіко-археографічного інституту АН(Академія наук) СРСР, т. 12, М., 1935: Нові матеріали про повстання на Доні і в центральній Росії в 1707—09 рр. [підготовлена Е. П. Под'япольськой], в кн.: Матеріали по історії СРСР, т. 5, М., 1957.

  Літ.: Под'япольськая Е. П., Повстання Булавіна 1707—1709, М., 1962; Лебедев Ст І., Булавінськоє повстання (1707—1708), М., 1967.

  Д. І. Тверськая.

Булавінськоє повстання 1707—1709.