Остужев (псевдонім; справжнє прізвище Пожеж) Олександр Олексійович [16(28) .4.1874, Вороніж, — 1.3.1953, Москва], російський радянський актор, народний артист СРСР (1937). Сценічна діяльність почав в 1895. У 1896 поступив на драматичні курси Московського театрального училища (учень А. П. Ленського). З 1898 творче життя актора було тісно пов'язане з Малим театром, видатним представником героїко-романтічного напряму якого він став. Юнацький запал, темперамент, щирість в передачі якнайтонших переживань героїв, рідкий по красі тембру голос сприяли його успіху. Творчість актора була близька традиціям просвітницького, героїко-ідейного мистецтва П. С. Мочалова і М. Н. Ермолової. Його перші ролі: Ромео («Ромео і Джульєта» Шекспіра), Чацкий («Лихо з розуму» Грібоєдова), Жадов, Незнамов («Прибуткове місце», «Без провини винуваті» Островського) і ін. До 1910 О. втратив слух, і працю актора перетворився для нього на подвижництво, він виробив систему прийомів, що допомагали йому продовжувати роботу в театрі. Велика Жовтнева соціалістична революція внесла новий вміст до його творчості. Його виконання трагічних, високогуманних ролей Отелло в «Отелло» Шекспіра і Урієля Акости в «Урієле Акосте» Гуцкова зробило ці спектаклі етапними в історії радянського театру. Державна премія СРСР (1943). Нагороджений 2 орденами Леніна.
Літ.: Старі майстри Малого театру. Автобіографії, М., 1949; Філіппов Ст Л., А. А. Остужев, М. — Л., 1945; Ходорковськая Л., Клінчин А., А. А. Остужев — актор Шекспіра, в кн.: Шекспірівська збірка 1958, М., 1958.
