Остракізм (греч. ostrakismós, від óstrakon — черепок), в Древніх Афінах вигнання з міста окремих осіб по постанові народного зібрання. О. був введений Клісфеном в кінці 6 ст до н.е.(наша ера) як міра проти відновлення тиранення (вперше застосований в 488/487 до н.е.(наша ера)), пізніше к О. стали прибігати як до міри політичної боротьби. Питання про вживання О. щорік ставилося перед народним зібранням. В разі позитивного рішення в призначений для проведення О. день всякий, що володів правом голосу в народному зібранні, писав на черепку ім'я того, хто, на його думку, небезпечний для народу. Той, проти кого подавалося не менше 6 тис. голосів, повинен був протягом 10 днів покинути Афіни (по ін. даним, 6 тис. чіл. було кворумом зборів). Вигнані (зазвичай на 10 років) не позбавлялися прав громадянства і власності, яка під час їх відсутності залишалася в недоторканості. Випадків вживання О. було небагато. О. були піддані, зокрема, Арістід (483—482), Фемістокл (471), філософ Дамон (вчитель Перікла, 443). До 417 до н.е.(наша ера) відноситься останній відомий випадок О. (по відношенню до вождя афінського демоса Гіперболу). Подібне О. вигнання громадян існувало в Аргосе, Сиракузах і ін. містах.
