Основні робітники , виробничі робітники, безпосередньо зайняті виготовленням продукції, для випуску і реалізації якої призначено дане підприємство (готової продукції, напівфабрикатів або окремих деталей). О. р. складають найважливішу частину промислово-виробничого персоналу підприємств. Чисельність і питома вага О. р. в промисловості обумовлені розвитком концентрації і спеціалізації виробництва, рівнем механізації і автоматизації виробничих процесів, досконалістю форм організації праці і виробництва. Збільшення питомої ваги О. р. за рахунок скорочення чисельності допоміжних робітників є одним з резервів зростання продуктивності праці і підвищення ефективності суспільного виробництва. У планах підприємств О. р. групуються по цехах, професіях, рівні кваліфікації; склад їх також враховується за стажем, підлогою і віком. Кількість О. р. на підприємстві обумовлена характером технології виробництва і може обчислюватися виходячи з трудомісткості робіт, норм вироблення, норм обслуговування, нормативів чисельності. У більшості галузей промисловості при розрахунку планової чисельності О. р. по підприємству в цілому виходять з трудомісткості виробничої програми, об'єму послуг, реального фонду робочого часу одного робітника, розрахункового (закладеного в плані) коефіцієнта виконання норм. Наприклад, планова чисельність О. р. на нормованих роботах в машинобудуванні визначається як відношення трудомісткості виробничої програми (у нормо-годіннику) до реального фонду робочого часу одного среднеспісочного робітника (з врахуванням планованого відсотка виконання норм). У галузях і виробництвах з апаратурними і агрегатними процесами (у хімічній, металургійній нафтопереробній промисловості), де функції робітників зводяться в основному до обслуговування процесів і управління ними, необхідна чисельність О. р. визначається по нормах обслуговування.
Рівень кваліфікації О. р. характеризується привласненими їм тарифними розрядами; для колективу робітників може обчислюватися середній тарифний розряд. Оплата праці О. р. на нормованих роботах виробляється на основі відрядних розцінок, а на почасових — по вартових тарифним ставкам.
Літ.: Економіка праці, під ред. А. С. Кудрявцева, М., 1967; Костін Л. А., Планерування праці в промисловості, М., 1967; Практичний посібник з економіки праці, М., 1970; Петроченко П. Ф., Кузнецова До. Е., Організація і нормування праці в промисловості СРСР, [М.], 1971.
