Осинський Валеріан Андрійович [29.10(10.11) .1852, Таганрог, — 14(26) .5.1879, Київ], російський революціонер, народник. Син генерала. У 1871—72 вчився в Петербурзькому інституті шляхів сполучення. Служив в земських установах Ростова-на-Дону. У революційному русі з 1875. Один із засновників «Землі і воля» . З кінця 1877 очолив перший (Південний) Виконавський комітет, виступивши провісником «Народної волі» . Керував терористичними актами (проти київського прокурора М. М. Котляревського, жандармського полковника Г. Е. Гейкинга і ін.), вів політичну агітацію, намагався залучити до боротьби з царизмом лібералів. Арештований в Києві в січні 1879. Засуджений Київським військово-окружним судом до розстрілу, заміненого Олександром II повішенням. Талановитий агітатор і організатор, енергійний, безстрашний, привабливий, О. був популярний в революційному підпіллі і в суспільстві. Високо цінував його Л. Н. Толстой (див. Повне зібрання творів, т. 36, 1936, с. 151 і т. 63, 1934, с. 67).
Літ.: Біографічні нотатки про Ст Осинськом, в кн.: Література партії «Народна воля», М., 1930, с. 31—35; Осинський Валер''ян Анрiйовіч, «Науково-iформацiйній бюлетень apxiвного управлiння УРСР», 1964 № 6; Степняк-Кравчинський С. М., Ст Осинський. Вибране, М., 1972, с. 423—30.
