Орхан Вели Каник [Orhan Veli Kanik; псевдонім — Мехмет Алі Сель (Mehmet Ali Sel)] (13.4.1914, Стамбул, — 14.9.1950, там же), турецький поет. Вчився на філософському відділенні літературного факультету Стамбульського університету. Працював в державних установах. Випускав літературний журнал «Япрак» («Yaprak», 1949—50). Дружба О. Ст До. з поетами Меліхом Джевдетом Андаєм і Октаєм Рифатом Хорозчу перейшла в поетичну співдружність, відому під назвою «Saçayak» («Треножник» ). Поет прагнув демократизувати поезію, звертався до повсякденності, до життя і внутрішнього світу простої людини. Автор збірок «От чого не зміг відмовитися» (1945), «Як дестан» (1946), «Нове» (1947), «Всупереч» (1949). Критичні статті і розповіді зібрані в книзі «Прозаїчні статті» (1953, 2-е видання під назвою «До моря», 1970).
Соч.: Bütün şiirleri, Ist., 1951; Nasrettin hocanin hikâyeleri, Ist., 1949; Nesir yazilari, Ist., 1953; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Для вас, М., 1961.
Літ.: Бабаїв А. А., Нариси сучасної турецької літератури, М., 1959; Фіш P., Письменники Туреччині — книги і долі, М., 1963; Uyguner М., Orhan Veli Kanik, Ist., 1972.
