Орнаментика (від латів.(латинський) ornamentum — прикраса), вчення про способи прикраси вокальних і інструментальних мелодій. Первинна прикраса мелодії додатковими мелодійними фігурами здійснювалося виконавцем за власним розсудом у вигляді імпровізації. Поступово склалися стійкі типи мелодійних прикрас, які стали позначатися в нотах самим композитором. Великий розвиток О. отримала у французькій клавесинній музиці — у зв'язку з швидким загасанням звуків на клавесині прикраси служили способом продовження звучання витриманих звуків. Видна роль в розвитку вокальною О. належить італійській опері. Невеликі мелодійні прикраси називаються мелізмамі. До них відносяться форшлаг, мордент, группетто, трель і др.; мелізми виписуються дрібними нотами або позначаються спеціальними знаками. У числі розвиненіших прикрас — мелодійні фігурациі, фіорітури, віртуозні пасажі, колоратура і ін.
Літ.: Юровський А., [Передмова], у збірці: Французька клавесинна музика, М., 1934; Beyschlag A., Die Ornamentik der Musik, 2 Aufl., Lpz., 1953.
