Орда (тюрк.), 1) у тюркських і монгольських народів військово-адміністративна організація, становіще, стоянка кочівників. У епоху середньовіччя — ставка, столиця правителів держав. Звідси назва крупних тюркських і монгольських феодальних держав і союзів кочових племен (наприклад, Золота О., Ногайська О.). 2) Застарілий термін, що застосовувався для позначення початкових, допологових об'єднань первісної людини. О. в цьому значенні — синонім «первісного людського стада» . 3) У повсякденному сенсі О. — багаточисельне неорганізоване скопище людей. Слово «Про.» придбало це значення в європейських мовах згідно із сприйняттям осілими європейськими народами чужого і незнайомого ним побуту кочівників. У цьому ж сенсі слово О. у минулому застосовувалося і в етнографічній літературі для позначення нібито неоформленной суспільною структури первісних народів, ведучих бродячий спосіб життя (наприклад, австралійських аборигенів). Уявлення про «неорганізованість» первісних колективів було наслідком недостатніх відомостей про їх побут, тому вживання для них терміну «Про.» неправильно.
