Орбелі Іосиф Абгаровіч [8(20) .3.1887, Кутаїси, — 2.2.1961, Ленінград], радянський сходознавець і громадський діяч, академік АН(Академія наук) СРСР (1935), академік АН(Академія наук) Вірменською РСР і її перший президент (1943—47). У 1911 закінчив Петербурзький університет. У 1914—31 доцент і професор Петербурзького, пізніше за Ленінградський університет. З 1920 працював в Державному Ермітажі, де створив відділ Сходу — найбільший тоді центр радянського сходознавства; у 1934—51 директор Ермітажу. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45, залишаючись під час блокади в Ленінграді, вів велику роботу по збереженню музейних цінностей; після війни керував відновленням Ермітажу. У 1955—60 декан східного факультету БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова), в 1956—61 завідувач Ленінградським відділенням інституту народів Азії АН(Академія наук) СРСР. Основні дослідження присвячені кавказознавству, історії середньо-вікової культури Близького Сходу; особливу цінність представляють його дослідження по сасанідськой і сельджукськой культурах. Із студентських років брав участь в археологічному вивченні середньо-вікового р. Ганни; був найближчим співробітником Н. Я. Марра . Вів розкопки в районі озера Ван (1916, Туреччина) і у Вірменії (1929, 1936 і пізніше). Ряд робіт О. присвячений середньовічною культурі, вірменській епіграфіці, народному епосу, курдській мові, архітектурі Грузії і Вірменії. О. вів велику педагогічну роботу і створив школу радянського кавказознавства, для якої характерне поєднання роботи в області матеріальної культури і філології. Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Ізбр. праці, Ер., 1963; Написи Мармашена, П., 1914; Сасанідський метал, М. — Л., 1935 (совм. з До. Ст Тревер); Проблема сельджукського мистецтва, в збірці: [Праці] III Міжнародного конгресу з іранського мистецтва і археології, М. — Л., 1939; Байки середньовічної Вірменії, М. — Л., 1956.
Літ.: Юзбашян До. Н., Академік І. А. Орбелі, М., 1964.
