Оранта (від латів.(латинський) orans, рід.(народився) відмінок огаntis — що молиться), один з іконографічних типів богоматері. О. зображається в зростання з піднятими до рівня лиця руками і поверненими до глядача долонями. Тип О. сходить до ранньохристиянських зображень фігур, що моляться (розписи римських катакомб). О. зображалися в 9—13 вв.(століття) у монументальному живописі і на іконах Візантії і Древньої Русі. У системі розпису купольних храмів О. займає місце в консі центральної апсиди. У позі О. зображалися також інші святі.
Літ.: Кондаків Н. П., Іконографія Богоматері, т. 1, СП(Збори постанов) Би, 1914, с. 60—100.
