Оптична теорема , встановлює зв'язок між зменшенням інтенсивності хвилі, що поширюється в середовищі, і повним перерізом розсіяння цієї хвилі. О. т. спочатку була сформульована у фізичній оптиці і виражала уявну частину показника заломлення (що описує поглинання світла) через повний переріз розсіяння світла на розсіюючих центрах — осциляторах. У квантовій механіці О. т. витікає з т.з. умови унітарності (умови рівності одиниці повної вірогідності всіх можливих процесів, що відбуваються в системі) і зв'язує уявну частину амплітуди пружного розсіяння вперед, Im f (0), з повним перерізом s розсіяння частки (на силовому центрі або на ін. частці):
Im f (0) =
( р — імпульс налітаючої частки в системі центру інерції). О. т. використовується для встановлення зв'язку між безпосередньо вимірюваними на досвіді характеристиками розсіяння часток.
