Операційне числення
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Операційне числення

Операційне числення , один з методів математичного аналізу, що дозволяє у ряді випадків за допомогою простих правил вирішувати складні математичні завдання. О. і. має особливо важливе значення в механіці, автоматиці, електротехніці і ін. У основі методу О. і. лежить ідея заміни функцій (оригіналів), що вивчаються, деякими ін. функціями (зображеннями), що отримуються з перших по певних правилах (зазвичай, зображення — функція, що отримується з даною Лапласа перетворенням ). При такій заміні оператор диференціювання р =  інтерпретується як величина алгебри, унаслідок чого інтеграція деяких класів лінійних диференціальних рівнянь і вирішення ряду ін. завдань математичного аналізу зводиться до вирішення простіших завдань алгебри. Так, вирішення лінійного диференціального рівняння зводиться до простіший взагалі кажучи, завданню вирішення рівняння алгебри; з рівняння алгебри знаходять зображення вирішення даного рівняння, після чого по зображенню відновлюють само рішення. Операції знаходження зображення по оригіналові (і навпаки) полегшуються наявністю обширних таблиць «оригінал — зображення».

  Для розвитку О. і. велике значення мали роботи англійського вченого О. Хевісайда. Він запропонував формальні правила поводження з оператором р =  і деякими функціями від цього оператора. Користуючись О. і., Хевісайд вирішив ряд найважливіших завдань електродинаміки. Проте О. і. не отримало в працях Хевісайда математичного обгрунтування, багато його результатів залишалися недоведеними. Строге обгрунтування О. і. було дано за допомогою інтегрального перетворення Лапласа. Якщо при цьому перетворенні функція f ( t ), 0 £ t < + ¥, переходить у функцію F ( z ), z = x+iy :

f ( t ) ® F ( z ),

  те похідна

f ( t ) ® zf ( z ) f (0) (*)

  і інтеграл

.

  Отже оператор диференціювання р переходить в оператора множення на змінну z , а інтеграція зводиться до ділення на z . У слід.(наступний) короткій таблиці дані (при ³ 0 ) приклади відповідності

оригінал ®

зображення

f ( t )

F ( z )

1

1/ z

t n

n !/ z n +1 ( n > 0 – ціле)

е l t

1/( z – l)

cos w t

z /( z 2 + w 2 )

sin w t

w/( z 2 + w 2 )

  Приклад. Знайти методом О. і. вирішення в = f ( t ) лінійного диференціального рівняння

в” у'' – 6 в = 2 e 4t

  за початкових умов

в 0 = f (0) = 0 і в 0 ''= f ’(0) = 0.

  Переходячи від шуканій функції f ( t ) і даній функції 2 e 4t до їх зображень F ( z ) і 2/( z – 4) (див. таблиці.) і застосовуючи формулу (*) для зображення похідних, отримаємо

z 2 F ( z ) – zf ( z ) – 6f ( z ) =,

  або

F ( z ) = .

  Звідки (знову по таблиці)

в = f ( t ) =

  Інша дорога обгрунтування О. і. запропонований польським математиком Я. Мікусиньським (1953), що спирався на поняття функціонального кільця. Для обгрунтування методів О. і. можна скористатися теорією узагальнених функцій. Є різні узагальнення О. і. Існує багатовимірне О. і., засноване на теорії кратних інтегралів. Створені О. і. диференціальних операторів, відмінних від оператора р =, наприклад B = . Ці теорії також грунтуються на вивченні функціональних кілець, в яких належним чином визначено поняття твору функцій.

  Літ.: Діткин Ст А., Прудников А. П., Довідник по операційному численню, М., 1965; їх же, Операційне числення, М., 1966; Мікусинський Я., Операційне числення, пер.(переведення) з польськ.(польський), М., 1956; Штокало І. 3., Операційне числення, До., 1972.

  Ст А. Діткин.