Ономатопея
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ономатопея

Ономатопея (греч. onomatopoiїa — словоутворення, від ónoma, родовий відмінок onómatos — ім'я і poiéō — роблю, творю), звуконаслідування, в лінгвістиці звуконаслідувальні слова, що виникли на основі фонетичного уподібнення немовним звукокомплексам («нявкати» — від «няв»), і сам спосіб їх освіти; один з видів образотворчих слів . Незрідка О. називають умовну словесну імітацію звучань живої і неживої природи і світу речей («ку-ку», «бум-бум», «а дівиця — хі-хі-хі! та ха-ха-ха!»). У поетиці — вживання (переважно в поезії) обох видів звуко-наслідувальніх слів для створення звукового образу:

                                            Буду  а до а т ь, буду  про до а т ь,

                                            Краплю-степ візьму під лікоть,

                                            Кінь піде підковою ц про до а т ь,

                                            Е до а т ь  селезінкою.

(А. Тарковський).