Ономатопея (греч. onomatopoiїa — словоутворення, від ónoma, родовий відмінок onómatos — ім'я і poiéō — роблю, творю), звуконаслідування, в лінгвістиці звуконаслідувальні слова, що виникли на основі фонетичного уподібнення немовним звукокомплексам («нявкати» — від «няв»), і сам спосіб їх освіти; один з видів образотворчих слів . Незрідка О. називають умовну словесну імітацію звучань живої і неживої природи і світу речей («ку-ку», «бум-бум», «а дівиця — хі-хі-хі! та ха-ха-ха!»). У поетиці — вживання (переважно в поезії) обох видів звуко-наслідувальніх слів для створення звукового образу:
