Онерва Л . (Onerva) (псевдонім; справжнє ім'я Хилья Онерва Лехтінен, Lehtinen; по мужові Мадетоя) (28.4.1882, Хельсінкі, — 1.3.1972, там же), фінська письменниця. Вчилася в університеті Хельсінкі, була вчителькою, журналісткою. У 1904 опублікувала збірку віршів «Дисонанси», потім «Повержені боги» (1910), «Вечірній дзвін» (1912), «Далека весна» (1914), «Пісня ліхтарів» (1919), «На кордоні» (1938), а в 1952 остання збірка — «Вечірня зоря». Писала також прозу: новели, роман «Мірдья» (1908), в якому відбилися ідейні шукання О. в період підйому загальнодемократичного руху в Росії. Одна з головних тим лірики О. — етична стійкість особи, протестуючої проти дегуманізації суспільства і у важкій боротьбі тієї, що долає власний песимізм. Відхід від індивідуалізму, заклики до соціальної дії збережені в ліричній збірці «Боротьба душ» (1923), п'єсі «Обвинувачі» (1923). Виступала як літературознавець (робота про Е. Лейно, 1932) і перекладач (головним чином з французького).
Соч.: Valittuja runoja, nide 1—2, Hels., 1927; Eino Leino, runoilija ja ihmirien, nide 1—2, Hels., 1932; Valitut teokset, Hels., 1956; у русявий.(російський) пер.(переведення) — [Вірші], в збірці: Поезія Фінляндії. Пер. з фін.(фінський) і швед.(шведський), М., 1962.
Літ.: Карху Е. Р., Нариси фінської літератури початку XX ст, Л., 1972; Suomen kirjallisuus, nide 4, Hels., 1965.
