Омар Хайям Гиясаддін Абу-ль-Фатх ібн Ібрахим (близько 1048, Нішапур, — після 1122, там же), персидський і таджицький поет, математик і філософ. Велику частину життя провів в Балхе, Самарканді, Ісфахане і ін. містах Середньої Азії і Ірану. У філософії був послідовником Арістотеля і Ібн Сини. Математичні вигадування О. Х., що дійшли до наших днів, характеризують його як видатного ученого. У трактаті «Про докази завдань алгебри і алмукабали» він дав в геометричній формі систематичний виклад вирішення рівнянь до третьої міри включно. Трактат «Коментарі до важких постулатів книги Евкліда» містить оригінальну теорію паралельних. У трактаті «О мистецтві визначення кількості золота і срібла в телі», що складається з них, розглянуто відоме класичне завдання, вирішене Архімедом. Усесвітню популярність приніс О. Х. як поетові цикл четверостіший («Рубаїйат»). Наукою ще не вирішено питання, які з приписуваних О. Х. четверостіший напевно належать йому. Більш менш твердо можна визнати атрибуцію 66 рубай, що містяться в найбільш древніх списках. Разюче виділяючись із загального русла розвитку персидської лірики, поезія О. Х. позбавлена химерності образів, красивої; вона функціонально пов'язана з довкола мотивів його філософії, який чітко обмежений: трава, що виростає з праху померлих, символізує думку про вічний круговорот матерії; гончар, гончарна майстерня і глеки — взаємини між творцем, світом і індивідом; культ вина, прославляння вільнодумця-гуляки і заперечення замогильного життя дозволяють поетові різко полемізувати з офіційними релігійними догмами. Стиль О. Х. гранично ємкий, лаконічний, образотворчі засоби прості, стих чеканний, ритм гнучкий. Основні ідеї — пристрасне батожать святенництва і лицемірства, заклик до свободи особи. У середньо-віковій персидській і таджицькій поезії О. Х. — єдиний поет, у віршах якого ліричний герой значною мірою виступає як автономна особа. Поет піднявся до відчуження ліричного героя від царя і бога; герой цей, бунтар і богоборец, противник насильства, ставить під сумнів релігійну догму про божественно-розумний пристрій світу. Проте в творчості О. Х. немало складних і суперечливих проблем. З цим зв'язана і суперечливе трактування його рубай у різних дослідників.
Соч.: Робаяййате Хаййам, Тегеран, 1335 ц.р. х. (1956); Коллійате асаре парсийе хакиме Омарові Хаййам, Тегеран, 1338 ц.р. х. (1959); у русявий.(російський) пер.(переведення) — Трактати. [Пер. Би. А. Розенфельда. Вступ. ст. і коммент. Б. А. Розенфельда і А. П. Юшкевіча], М., 1961; Рубайят.[Пер. і вступ. ст. Ст Державіна], Душанбе, 1965; Рубайят. [Пер. Р. Плісецкого], М., 1972.
Літ.: Морочник С. Би., Розенфельд Би. А., Омар Хайям — поет, мислитель, учений [Душанбе], 1957; Алієв Р. М., Османов М-коду.-Н., Омар Хайям, М., 1959; Розенфельд Би. А., Юшкевіч А. П., Омар Хайям, М., 1965; Swami Gowinda Tirtha, The nectar of grace. Omar Khayyam''s life and works, Allahabad [1941]; Алі Дашті, Дамі ба Хаййам, Тегеран, 1348 ц.р. х. (1969); його ж, In search of Omar Khayyam, L., 1971.
