Олійних культур інститут , Всесоюзний научно-ісследовательський імені В. С. Пустовоїта (ВНІЇМК, місто Краснодар). Організований в 1932 на базі дослідно-селекційної станції «Круглік» (з 1912 станція називається дослідно-селекційним полем при Кубанській сільськогосподарській школі, засновником і керівником якого було Ст С. Пустовоїт ). Інститут має (1971) відділи: селекції, насінництва, фізіології рослин, біохімії, землеробства, захисту рослин, механізації, економіки, науково-технічної інформації. У веденні інституту центральна експериментальна база в Краснодарі; дослідні станції: Донська (Ростов-на-Дону), Казахська (Усть-каменогорськ), Молдавська (Кишинів), Сибірська (місто Ісилькуль, Омська область), Армавірська (Армавір), Білгородська (сіло Вейдельовка Білгородської області); опитно-семеноводчеськоє господарство «Березанськоє» в Краснодарському краю. Інститут і його дослідна мережа мають понад 28 тисяч га ріллі. У інституті створені високопродуктивні сорти соняшнику. Впровадження їх у виробництво дозволило підвищити вихід масла з насіння (при переробці пресовим способом) з 25,13 % у 1940 до 40,59 % у 1971. На 1972 районує (у 49 краях, областях і республіках) 15 сортів соняшнику селекції інституту, з них найбільшу площу (більше 1,7 млн. га ) займають Передовик Армавірський 3497, ВНІЇМК 8883; районують також виведені інститутом сорти сої (ВНІЇМК 9186), гірчиці (ВНІЇМК 162 та інші), кунжуту (Кубанець 55), льону маслянистого (Авангард), рицини (Круглік 5, ВНІЇМК 165 та інші), арахісу (ВНІЇМК 1657). Сорти, виведені інститутом, висівають за кордоном (у Югославії, Румунії, Угорщині, Польщі, Канаді і ін.).
Інститут видає «Бюлетень науково-технічної інформації по олійних культурах» (з 1956) тематичні збірки праць, в 1950—62 видавалися короткі звіти про науково-дослідну роботу. Нагороджений орденом Леніна (1971) і орденом Трудового Червоного Прапора (1963).
