Ойратськоє ханство , в 17—18 вв.(століття) феодальна держава ойратов в Джунгарії (частина території сучасного Північно-західного Китаю; див.(дивися) Джунгарськая рівнина ). У літературі часто іменується Джунгарським ханством. Склалося в 30-х рр. 17 ст в результаті об'єднання ойратських князівств правителем одного з них Хара-хулою і його сином Батуром-хунтайджі.
Прі Батуре-хунтайджі (правив в 1635 — близько 1660) внутрішнє положення О. х. окріпнуло. У 1640 в Джунгарії за ініціативою Батура-хунтайджі відбувся з'їзд ханів, князів і представників ламаїстської церкви всіх ойратських, монгольських і калмицьких земель. Цей з'їзд ствердив т.з. Монголо-ойратськие закони («Цааджійн-бічиг» ), що мали на меті об'єднати сили для віддзеркалення зовнішньої загрози (головним чином з боку маньчжурських завойовників, що розвивали експансію проти Монголії і Китаю) і укріпити панування феодалів над трудящими. З Росією О. х. вело мирну торгівлю, в розвитку якої було зацікавлене і російський уряд. Наступники Батура-хунтайджі — Галдан (Галдан-Бошокту-хан) (правив в 1671—1697), Цеван-Рабдан (правив в 1697—1727) і Галдан-Церен (правив в 1727—1745) — заохочували розвиток землеробства і промислів, заснованих на кріпосній праці сприяли зростанню торгівлі. Найбільшого загострення взаємовідношення з маньчжурськими феодалами (встановили своє панування в Китаї в 1644) досягли при Галдан-Бошокту-ханові і Галдан-Церене, правління яких відмічене запеклими війнами з ними. Після смерті Галдан-Церена (1745) почалася тривала феодальна усобиця, що знесилила О. х. Цим скористався маньчжурський уряд Китаю, що тричі (у 1755, 1756 і 1757) направляв до Джунгарію величезні армії, з допомогою яких в 1757—58 ліквідовувало О. х., подавивши опір народу, повсталого під керівництвом Амурсани проти завойовників. При цьому сотні тисяч ойратов були винищені.
Літ.: 3латкин І. Я., Історія Джунгарського ханства (1635—1758), М., 1964: Ішжамц Н., Монголин ард тумній 1755–1758 они тусгаар тогтнолин зевсегт темцел, Улаанбаатар, 1962.
