Ойзерман Теодор Ілліч [р. 1(14) .5.1914, сіло Петроверовка, нині Жовтневий район Одеської області], радянський філософ, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1966). Член КПРС з 1941. Закінчив філософський факультет Московського інституту філософії, літератури і історії (1938). Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. У 1954—68 завідувач кафедрою історії зарубіжної філософії філософського факультету МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова), з 1971 завідувач відділом історії філософії країн Західної Європи і Америки інституту філософії АН(Академія наук) СРСР. Член редколегії і один з авторів «Історії філософії» (т. 1—6, 1957—69). Основні праці — по історії домарксистської, марксистської і сучасної західно-європейської філософії, а також теорії історико-філософського процесу. Нагороджений 4 орденами, а також медалями.
Соч.: Розвиток марксистської теорії на досвіді революцій 1848 років, М., 1955; Німецька класична філософія — одне з теоретичних джерел марксизму, М., 1955; Філософія Гегеля, М., 1956; Основні етапи розвитку домарксистської філософії, М., 1957; Основні рівні процесу пізнання, М., 1957; Основні межі сучасної буржуазної філософії, М., 1960; Філософія Фіхте, М., 1962; Формування філософії марксизму, 2 видавництва, М., 1974; Проблеми історико-філософської науки, М., 1969; Головні філософські напрями, М., 1971; Криза сучасного ідеалізму, М., 1972.
