Озерознавство
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Озерознавство

Озерознавство , лімнология (від греч.(грецький) límne — ставок, озеро і... логия ), наука про континентальні водоймища із сповільненим водообміном (озерах, водосховищах), що вивчає весь комплекс взаємозв'язаних фізичних, хімічних і біологічних процесів, що протікають в них. О. відноситься до географічних наук. При дослідженні водоймищ О. використовує методи гідробіології гідрохімії, гідрофізики, геоморфологиі, геоботаніки, метеорології і ін. Головне завдання О. — комплексне дослідження розвитку водоймищ, геологічних, фізичних, хімічних і біологічних процесів, взаємодія яких у водоймищах і на їх водозборах визначає особливості озер і водосховищ і їх режим. З цією метою О. вивчає: походження, розміри, будову і перетворення улоговин і берегів водоймищ, структуру і склад донних відкладень, фізичні і хімічні властивості водних мас, що формуються на водозборі і в самому водоймищі, їх структуру і динаміку, водний і тепловий баланс водоймищ, коливання рівня, рух води (хвилювання, течії, явища зганянь-наганянь, сейши, конвективне і динамічне перемішування), термічний і льодовий режим, склад, режим концентрації і баланс зважених і розчинених мінеральних і органічних речовин, сезонні цикли розвитку і взаємодію водних організмів — планктону, бентоса і нектону продуктивність водних співтовариств і їх роль в трансформації органічної речовини у водоймищах, а також вплив озер і водосховищ на процес стоку. Поряд з вивченням крупних і господарсько-важливих озер і водосховищ велике значення мають дослідження, що проводяться з метою типізації і класифікації багаточисельних невеликих водоймищ. Дані про стратіграфії озерних відкладень і коливання рівня озер використовуються для вивчення зміни клімату і вологообороту між океаном і сушею у попередні епохи і ін. питань загального землезнавства. У О. використовуються матеріали наблюденій в експедиціях, на озерних станциях, постах і гідрометеорологічних обсерваторіях; застосовуються аерофотознімання, електрометрії, фотометричні, ізотопні і ін. точні методи досліджень, комплексні (гідрологічні, гидрохимічеськие і гідробіологічні) зйомки озер і водосховищ, фізичне і математичне моделювання процесів, що протікають в водоймищах. почало науковому О. належить швейцарським ученим Ф. Форелем, що проводив багатолітні дослідження головним чином на Женевському озері і що створив перше керівництво по О. (1901). У розвитку О. велике значення мають праці росіян учених — Д. Н. Анучина, Л.С. Берга, Р. Ю. Верещагина, С. І. Кузнецова, І. Ст Молчанова, С. Д. Муравейського, Л. Л. Россолімо і ін., зарубіжних, — Е. Берджа, А. Тінемана, Е. Наумана, Ст Хальбфаса, Ф. Рутнера, До. X. Мортімера, Дж. Е. Хатчинсона і ін. Теоретичні і прикладні проблеми О. розробляються в науково-дослідних інститутах і лабораторіях більш ніж 40 країн [у СРСР — інститут озерознавства і інститут біології внутрішніх вод АН(Академія наук) СРСР, Лімнологичеський інститут Сибірського відділення АН(Академія наук) СРСР, Державний гідрологічний інститут і інститут (ГУГМС) Гидрохимічеський, інститути і лабораторії ряду міністерств і університетів]. Роботи по О. публікуються в тематичних збірках і журналах «Звістки Всесоюзного географічного суспільства» (з 1865), «Метеорологія і гідрологія» (з 1950), «Гідробіологічний журнал» (До., з 1969), «Limnology and Oceanography» (Balt., з 1956), «Archiv für Hydrobiologie» (Stuttg., з l906) і ін. Велику роль в розвитку О. грають міжнародні лімнологичеськие конгреси і симпозіуми, що регулярно скликаються (з 1922) Міжнародною асоціацією теоретичної і прикладної лімнологиі (SIL — Societas Internationalis Limnologiae), з яких 3-й (1925) і 18-й (1971) конгреси проводилися до СРСР, а також симпозіумів по гідрології озер Міжнародної асоціації наукової гідрології (IAHS — International Association of Hydrological Sciences). Тривалий час в О. переважав в основному біологічний напрям; нині розвиваються комплексні дослідження водоймищ. Отримав визнання балансовий принцип вивчення перетворення речовин і енергії у водоймищі, необхідний для розробки рекомендацій найбільш раціонального використання озер і водосховищ, прогнозу можливих змін гідрологічного, гидрохимічеського і біологічного режимів, викликаних їх експлуатацією. Досягнення О. використовуються у ряді галузей народного господарства: водопостачанні, рибному господарстві, водному транспорті, гідроенергетиці, зрошуванні, видобутку корисних копалин, медицині і при організації відпочинку трудящих. У зв'язку із забрудненням озер і водосховищ і що посилюється їх евтрофікацией головним напрямом в О. стає вирішення проблеми оцінки, прогнозу і охорони якості води у водоймищах.

  Літ.: Форель Ф. А., Керівництво по озерознавству, пер.(переведення) з йому.(німецький), СП(Збори постанов) Би, 1912; Берг Л. С. Современноє полягання і завдання озерознавства в СРСР, «Ізв. АН(Академія наук) СРСР. Сірок. геологічна», 1945 №1; Лепнева С. Р., Життя в озерах, в кн.: Життя прісних вод СРСР, т. 3, М. — Л., 1950; Богословський Би. Б., Озерознавство, М., 1960; Зайков Би. Д., Нариси по озерознавству, ч. 1—2, Л., 1955—60; Муравейський С. Д., Річки і озера, М-код.,1960; Хатчинсон Д., Лімнология, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1969; Welch P. S., Limnology, 2 ed., N.y. — Toronto — L., 1953.

  Би. Б. Богословський, До. До. Едельштейн.