Овсяніца (Festuca), рід рослин сімейства злаків. Багатолітні трави з волотистими соцветіямі. Колоски трьох-, багатоквіткові, стислі з боків. Відомо близько 300 видів, зростаючих головним чином в помірному і холодному поясах обох півкуль, деякі зустрічаються в горах тропічного поясу; до СРСР — 51 виду; поширені від тундри до пустель. О. за рідким виключенням — коштовні кормові рослини: добре поєдаются скотом і добре відростають після підбурювання; витримують сильне вибивання скотом. Деякі види всю зиму зберігають листя зеленими і служать кормом на зимових пасовищах. Багато О. введені в культуру. Найбільше господарське значення мають О.: лугова, червона, борозниста. О. лугова (F. pratensis) — рихло-кущовий злак з однобічною до цвітіння і розкидистою під час цвітіння мітелкою. Колоски довгасті з тупими, плівчастими по краю колосковими чешуямі. Квіткові луски без остів. Нижня сторона аркуша блискуча. О. лугова широко поширена в лісовій і лісостеповій зонах, а також в гірських районах СРСР в умовах достатнього зволоження. Зростає на узліссях лісів, галявинах, заливних лугах. Морозостійка, засуху переносить погано, виносить тривале затоплення, віддає перевагу суглинним і глинистим грунтам. Кращого розвитку досягає на 3—4-ій роки життя, в травостоях тримається 6—8 років і більш.
Дає до 50 ц високоживильного сіна з 1 га . У 100 кг сіна — 60,2 кормових одиниць і 4,2 кг перетравного протеїну. О. червона (F. rubra) — багатолітній пухкокущовий, інколи з невеликими тонкими кореневищами, злак. Колоски ланцетові з фіолетовим відтінком. Нижня квіткова луска з коротким остюком. Листя вузьке, довге. О. червона широко поширена в лісовій, менше в лісостеповій, степовій зонах і гірських районах. Зростає в умовах підвищеного зволоження по схилах гір, на заливних лугах віддає перевагу супіщаним і легким суглинним грунтам, переносить засолення грунту; морозостійка. Кращого розвитку досягає на 3—5-ій роки життя, довговічна. Коштовний злак для створення довголітніх пасовищ і газонів. Дає 15—25 ц сіно з 1 га . У 100 кг сіна міститься 50,3 кормових одиниць і 3,5 кг перетравного протеїну. О. борозниста, тіпчак (F. valesiaca; раніше F. sulcata) — дерновінний невисокий (20—35 см ) злак з щетиновидними сіро-зеленим листям. Колоски дрібні, квіткові луски з коротким остюком. О. борозниста поширена на Ю. лісостепової зони, в степовій і напівпустинній зонах. Зростає на цілинних і старих землях покладів, на солонцях, солончаках; виключно посухостійка і морозостійка. З весни відростає раніше ін. злаків. Використовується головним чином як пасовищна рослина; добре поєдаєтся скотом навесні і осінню. Для овець служить нажіровочним кормом. Урожай сіна з природних травостоєв 3—5 ц з 1 га . У 100 кг сіна 52,2 кормових одиниці і 5 кг перетравного протеїну.
Кормове значення мають також деякі гірські О., наприклад О. піднебесна (F. coelestis), така, що зустрічається в горах Тянь-шаня і Паміро-яськраво-червона.
Літ.: Кормові рослини сінокосів і пасовищ СРСР, під ред. І. Ст Ларіна, т. 1, М. — Л., 1950; Багатолітні трави в луго-пасовіщніх сівозмінах, М., 1951.
