О’Доннель , О''Доннель-і-Хорріс (O''donnel в Jorris) Леопольдо (12.1.1809, Санта-Крус-де-Тенеріфе, — 5.11.1867, Біарріц), іспанський військовий і політичний діяч, граф Лусенський (з 1839), герцог Тетуанський (з 1860). Син крупного державного чиновника, генерала. Брав участь у військових діях проти карлістов під час 1-ої карлістськой війни 1833—40. З приходом до влади в 1840 прогрессиста Б. Еспартеро емігрував до Франції; у 1841 взяв участь в безуспішному повстанні проти Еспартеро в Памплоне, після чого — знову в еміграції. У 1843, після падіння Еспартеро, повернувся до Іспанії. У 1844—48 генерал-капітан Куби. 7 липня 1854 опублікований т.з. Мансанаресський маніфест, в якому були сформульовані вимоги, що висувалися ліберальною буржуазією в ході іспанської революції 1854—56. Об'єднавшись тимчасово з Еспартеро, увійшов до складу очоленого ним уряду (політично стояв правіше Еспартеро). В кінці 1854 очолив Ліберальний союз — партію правих лібералів. Керував підготовкою контрреволюційного перевороту 1856. Після відставки Еспартеро був, чергуючись з Р. М. Нарваесом, прем'єр-міністром в 1856, 1858—63, 1865—66. О''Д. розпустив створену під час революції національну міліцію, знов вирішив заборонену в 1835 діяльність єзуїтів, подавив селянський рух в Андалусиі (1861). У час іспансько-марокканської війни 1859—60 командував іспанськими військами, що діяли на території Марокко; у 1861 уклав угоду з урядами Великобританії і Франції про спільну англо-французько-іспанську військову інтервенцію в Мексиці.
