Ніжегородськая ярмарок, найбільша ярмарок в Росії (1817—1917, 1921—29). Один зі всеросійських центрів оптової і роздрібної торгівлі. Замінила ту, що існувала раніше Макарьевськую ярмарок . Н. я. діяла щорік в липні — серпні. У 1818—22 побудований Гостиний двір з 60 двоповерхових будов. Головний торгівельний двір ярмарки був відбудований заново в 1890 (будівля збереглася). З 1848 діяла ярмаркова біржа. Н. я. залучала купців зі всієї Росії (особливо московських), зі сходу (грецьких, турецьких, Іран.(іранський)) і Західної Європи (німецьких і англійських). Основними російськими товарами були бавовняні тканини, шерсть, шкіри, хутра, метали, галантерейні, моськательниє і бакалійні товари; з європейських країн — шерстяні і шовкові тканини, фарби, косметичні товари, інструменти; з Азії — чай (Китай), бавовна (Бухара), килими, вироби з шовку (Іран) і т.п. У той, що 1817 привіз товарів обчислювався в 92,6 млн. крб., а продаж — 51,4 млн. крб., в 1881 — відповідно 246,2 млн. і 243 млн. крб., в 1914 — відповідно 200 млн. і 167 млн. крб.
Після Жовтневої революції 1917 Н. я. діяла з липня 1921, в період проведення нової економічної політики. Разом з Бакинським ярмарком вона мала всесоюзне значення, особливо по збуту кустарній продукції і торгівлі з східними країнами. На ярмарку організовувалися виставкові зали. У 1924 зворот Н. я. досяг 76,5 млн. крб., основними продавцями і покупцями були державні і кооперативні організації. У СРСР змінилися структура і методи торгівлі. Після 1929 Н. я. не організовувалася.
Літ.: Остроухоє П. А., Ніжегородськая ярмарок в 1817—1867 рр., в збірці: Історичні записки, т. 90, М., 1972; Історія міста Горького, Р., 1971, с. 101, 125—28, 342—44.
