Нівінський Ігнатій Гнатович [30.12.1880 (11.1.1881), Москва, — 27.10.1933, там же], радянський графік і живописець. Закінчив московське Строгановськоє художньо-промислове училище (1898), викладав там же (1898—1905) і в московському Вхутемас(Вищі державні художньо-технічні майстерні) е-Вхутенне (1921—30). У 1900-х — початку 1910-х рр. працював головним чином в області монументально-декоративного живопису, з 1912 переважно як офортист. Засновник і голова Союзу граверів (1918), член об'єднання «Чотири мистецтва» (з 1924). Стилістика графіки Н. склалася під впливом Дж. Би. Піранезі і Ф. Бренгвіна («Італійська сюїта», офорт, акватинта, 1912, 1915). В середині 20-х рр. він звернувся до теми індустріалізації: гостра динаміка композицій, досягнута зіставленням різних планів і ракурсів, поєднання різночасних і різнопросторових образотворчих елементів покликані, по думці Н., передати пафос перетворення дійсності (серія «ЗАГЕС», офорт, суха голка, 1927). Серед багаточисельних театральних робіт Н. виділяється оформлення спектаклю по казці Гоцци «Принцеса Турандот» (1922, 3-я студія МХТ(Московський Художній театр), режисер Е. Б. Вахтангов), де умовна декоративність і весела пародійність виявилися співзвучні іронічному і життєстверджуючому характеру постановки. Працював і як ілюстратор.
Літ.: І. І. Нівінський. Каталог виставки, Л., 1934; Докучаєва Ст Н., І. І. Нівінський, М., 1969].
