Нормальний елемент , гальванічний елемент, значення едс(електрорушійна сила) якого вельми стабільно в часі і відтворно від екземпляра до екземпляра. Розрізняють насичені і ненасичені (залежно від концентрації електроліту) Н. е. Найкращою стабільністю і відтворюваністю володіють зразкові насичені Н. е. Вестону ( мал. ). Ненасичені Н. е. Вестону відрізняються від насичених тим, що їх електроліт — водний розчин Cdso 4 — при температурах понад 4 °С не містить кристалів 3 Cdso 4 · 8h 2 O. Діапазон значень едс(електрорушійна сила) при 20 °С в насичених Н. е. Вестону 1,01850—1,01870 в з точністю до 10 -5 ; в ненасичених Н. е. 1,0186—1,0194 в з точністю до 10 -4 . Дійсне значення едс(електрорушійна сила) насиченого Н. е. при температурі t відмінною від 20 °С, визначають по формулі:
E t = E 20 — 0,00004 ( t — 20) — 0,000001( t — 20) 2 в ,
де E 20 — едс(електрорушійна сила) Н. е. при 20 °С. Для ненасичених Н. е. зміна едс(електрорушійна сила) з темпрой зазвичай не враховується.
В Н. е. Кларка при такому ж, як в Н. е. Вестону позитивному електроді негативним електродом служить 10% -а амальгама цинку, а електролітом — насичений розчин Znso 4 з надміром кристалів Znso 4 · 7h 2 O. У інтервалі температур від 0 до 30 °С їх едс(електрорушійна сила) 1,432 в . У СРСР Н. е. Кларка практично не застосовуються.
Насичені Н. е. використовують як зразкові заходи едс(електрорушійна сила) при точних електричних вимірах; вони чутливі до трясіння і перекидання. Ненасичені Н. е. використовують як джерела опорних едс(електрорушійна сила) в промислових і переносних приладах електровимірювань; вони значно стійкіші до механічних дій, чим насичені Н. е.
Літ.: Електричні виміри. Засоби і методи вимірів, під ред. Е. Р. Шрамкова, М., 1972.
