Норвезька мова , мова норвежців, офіційну мову Норвегії. Поширений в Норвегії, США, Канаді. Число тих, що говорять — близько 5 млн. чіл. (1970, оцінка), у тому числі 3,9 млн. чіл. у Норвегії. Відноситься до скандінавської групи німецьких мов. Н. я. має велике число діалектів. Фонетичні особливості: музичний наголос (просте і складне) і залежність між довготою голосного і згідного в ударному складі (складова рівновага). Основні граматичні межі: 2 відмінки в іменника (загальний і родовий), суффігированний певний артикль, слабкий і сильний прикметник, відсутність особистих закінчень в дієслові. В літературного Н. я. є 2 форми: ріксмол (або букмол) і лансмол (нюнорськ, або «новонорвежський»). Прадавні пам'ятники — рунічні написи 10—11 вв.(століття), коли Н. я. почав виділятися з праськандінавського. Прадавні рукописні пам'ятники відносяться до 2-ої половини 12 ст Графіка — на латинській основі. З кінця 14 ст в Норвегії поширюється данська літературна мова. У 1-ій половині 19 ст почалася боротьба проти засилля данської мови, а з середини 19 ст — боротьба між двома формами літературного Н. я. — ріксмолом (або букмолом), який утворився в 19 ст на основі данської лексики і граматики, але норвезької фонетики, і лансмолом (нюнорськ, або «новонорвежський»), який виник в середині 19 ст в результаті штучного синтезу норвезьких діалектів. Ріксмол набагато поширеніший, ніж лансмол.
Літ.: Стеблін-Каменський М. І., Історія скандінавських мов, М. — Л., 1953; його ж, Граматика норвезької мови, М. — Л., 1957; його ж, чи Можливе планерування мовного розвитку? (норвезький мовний рух в безвиході), «Питання мовознавства», 1968 № 3; Аракин Ст Д., Норвезько-російський словник, М., 1963.
