Норвід (Norwid) Ципріан Каміль (24.9.1821, Ляськово-глухи, поблизу Варшави, — 23.5.1883, Париж), польський письменник. Вчився в гімназії, художніх школах (1831—40), з 1842 жив за кордоном, де познайомився з А. Міцкевичом, Ю. Словацьким, Ф. Шопеном, З. Красиньським, А. І. Герценом. Мандрував, терпів нужду; з 1877 жив в притулку. За життя Н. опублікована незначна частина його поезії і прози (багато що із спадщини загублене). Основна проблематика творів Н. — історія цивілізації, доля особи, християнство і гуманність, мистецтво і дійсність. Романтичне жівопісаніє, емоційне сприйняття витіснялися в його поезії прагненням до філосфським узагальнень; звідси параболізм, іронія в сприйнятті і оцінках протиріч дійсності. Серед кращих творів Н. — поетичний цикл «Vade mecum» (1865—66), філософська поема «A Dorio ad Phrygium» (1871), трагедії «За кулісами» (1865—66), «Клеопатра» (1870—72), «Перстень великосвітської пані» (1872).
Соч.: Dzieła zebrane, t. 1—2, Warsz., 1966; Pisma wszystkie, t. 1—11, Warsz., 1970—71; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші, М., 1972.
Літ.: Ліпатов А. Ст, Ц. До. Норвід, в кн.: Історія польської літератури, т. 1, М., 1968; Wyka До., С. Norvid, Kr., 1948; Borowy W., O Norwidzie, Warsz., 1960; Nowe studia про Norwidzie, Warsz., 1961; Cyprian Norwid. W 150 — lecie urodzin, Warsz., 1973.
