Номенклатура анатомічна , система анатомічних термінів. Н. а. систематизують латинські або латинізовані назви органів і частин тіла, а також всіх приватних анатомічних утворень, унаслідок чого учені різних країн можуть користуватися єдиними позначеннями анатомічних об'єктів у людини і тварин.
Стосовно людини розрізняють міжнародні Н. а., стверджувані на міжнародних конгресах анатомів, і національні, визначаючі поширеніші, обов'язкові для офіційного медичного лексикону терміни, які обмежують довільне словоутворення і перешкоджають появі в літературі регіонарних або жаргонних анатомічних термінів.
Першою міжнародною Н. а. був Базель (1895), містила 5629 термінів; їй передувала праця австрійського анатома І. Гиртля «Onomatologia anatomica» (W., 1880), в якому відтворювалася класифікація греко-латинських анатомічних термінів за їх походженням, еволюцією і смисловим значенням. У 1935 запропонована Йенськая Н. а., яка не отримала визнання із-за анімалістічеськой орієнтації, т.к. в анатомічної класифікації виходила не з вертикального положення тіла прямоходящего людини, а з положення тіла чотириногих наземних хребетних. У сучасній медичній науці повсюдно прийнята Паризька Н. а. (містить понад 6 тис. термінів), проект якої був розроблений американськими і англійськими анатомами на основі Базеля Н. а. і затверджений на 6-м-коді Міжнародному конгресі анатомів (1955) в Парижі. У неї введені нові терміни (наприклад, glandulae parathyreoideae — околощитовідниє залози) і змінені назви деяких анатомічних утворень (наприклад, arteria thoracica interna — внутрішня грудна артерія — замінив термін Базеля Н. а. arteria mammaria interna — внутрішня артерія молочної залози), формуванню російської Н. а. у 18 ст сприяли праці М. І. Шєїна, А. П. Протасова, Н. М. Амбодіка-Максимовіча, П. А. Загорського. У СРСР великий вклад в створення єдиної Н. а. внесли Ст П. Горобців, П. І. Карузін, Д. А. Жданов, А. Н. Максименков і ін. Основна мета створення такої Н. а. — відобразити специфіку російської мови і наблизити її до точного переведення офіційних латинських термінів Паризької Н. а.
Літ.: Nomina anatomica. Міжнародна анатомічна номенклатура, під ред. Д. А. Жданова, 3 видавництва, М., 1970.
Ст Ст Купріянов.
Н. а. стосовно тварин складалася у міру формування порівняльній анатомії тварин і в більшості випадків збігається з Н. а. людини. Проте зміни Н. а., прийняті на міжнародних конгресах анатомів, не поширюються на область порівняльної анатомії тварин. Наприклад, зоологи-анатоми користуються термінами ductus Botalli — Боталлов проток, complexus Golgi — комплекс Гольджі, і ін., які по відношенню до людини замінені відповідно на ductus arteriosus, — артеріальна протока, complexus lamellosus — пластинчастий комплекс, і ін.
