Новіков Микола Васильович [17(29) .11.1880, Вороніж, — 21.8.1957, Ленінград], радянський історик, капітан 1-го рангу (1940), доктор військово-морських наук (1945). Народився в дворянській сім'ї. Закінчив Морський корпус (1902) і Морську академію (1909). Служив на Балтійському флоті і в Морському генеральному штабі. Під час 1-ої світової війни 1914—18 історіограф Чорноморського флоту (1915—17) і начальник історичної частини Морського генерального штабу (1917) капітан 1-го рангу (1917). З 1918 в Червоному флоті: начальник історичного відділу і редактор морської історичної комісії оперативного відділу штабу Морських сил Республіки. У 1923—43 викладач Військово-морської академії. У 1943—48 старший науковий керівник історичного відділу Головного морського штабу і одночасно науковий керівник військово-морської групи інституту історії АН(Академія наук) СРСР. Редактор і один з укладачів «Бойового літопису російського флоту» (1948). З 1948 у відставці по хворобі. Основні праці: «Гангутськая перемога» (1939), «Операції на Чорному морі і спільні дії армії і флоту на побережжі Лазістана» (1927) і ін. Нагороджений орденом Леніна, орденами Червоного Прапора і Трудового Червоного Прапора.
