Новожілов Валентин Валентинович [р. 5(18) .5.1910, Люблін, нині в Польщі], радянський учений в області механіки, академік АН(Академія наук) СРСР (1966; член-кореспондент 1958), Герою Соціалістичного Труда (1969). Після закінчення Ленінградського фізіко-механічного інституту (1931) науковий співробітник ряду НДІ(науково-дослідний інститут); з 1945 професор кафедри теорії пружності математіко-механічечеського факультету Ленінградського університету. Основні праці присвячені теоріям пружності і пластичності, розрахунку оболонок і міцності корабельних конструкцій. Н. сформульовані теорія кінцевих пружних деформацій і теорія пластичності, що враховує мікронапруги, досліджений ефект Сен-Венана в динаміці стрижнів, встановлена міра точності формування основних рівнянь теорії пружних оболонок і перетворення їх до комплексного вигляду. На основі робіт Н. і під його керівництвом створені практичні методи статичного і динамічного розрахунку судів і розроблені норми міцності. Нагороджений 2 орденами Леніна, 4 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Основи нелінійної теорії пружності, Л. — М., 1948; Теорія тонких оболонок, [Л.], 1951; Теорія пружності, [Л.], 1958.
