Нещадний (псевдонім; справжнє прізвище Іванов) Павло Григорович [29.6(11.7) .1895, с. Всеславль Смоленської губернії, — 25.5.1968, м. Горловка], російський радянський поет. Жив на Україні. У 1907—17 робітник Донбасу. Учасник Громадянської війни. Перші вірші опублікував в 1924 в газеті «Кочегарня» (Горловка). Автор збірок віршів: «Кам'яна книга» (1930), «Рік в “Кочегарке”» (1934), «Батьківщина» (1938), «Шахтарські пісні» (1948), «Донецькі простори» (1961) і ін. Старий Донбас, праця радянських шахтарів — основні теми поезії Б., пов'язаною з традиціями робочого фольклору. Б. — почесний шахтар СРСР. Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Шахтарські поеми, Сталіно, 1959; Вибране. Вірші, пісні, поеми. [Послесл. Ст Демідова], До., 1965; Кам'яна ліра. Вірші. [Вступ. ст. Ю. Черного-Діденко], До., 1968.
Літ.: Клоччя А., Павло Беспощадній. Крітіко-бioграфіч. наріс, Сталіно, 1956; Белогуб І. М., Павло Нещадний — робочий поет, співець соціалістичного Донбасу, Ворошиловград, 1956; Гончарів Н. Е., Зброя поета. Нарис життя і творчості Павла Нещадного, Сталіні, 1960: Павло Нещадний. [Некролог], «Літературна газета», 1968, 5 червня.
