Непорожній Петро Степанович [р. 30.6(13.7) .1910, дер.(село) Тужіловка, нині в межі м. Яготин Київської області], радянський державний і партійний діяч, професор (1952), доктор технічних наук (1959), дійсний член Академії будівництва і архітектури СРСР (1956—63). Член КПРС з 1940. Народився в селянській сім'ї. У 1933 закінчив Ленінградський інститут інженерів водного транспорту, інженер-гідротехніка по річкових спорудах. У 1933—35 у Військово-морському Флоті. У 1935—37 працював в проектному інституті в Ленінграді, на будівництві Чирчикських ГЕС(гідроелектростанція) — «Чирчикстрой». У 1937—40 в апараті Наркомату важкої промисловості. У 1940—54 головний інженер, начальник проектного інституту в Ташкенті, головний інженер на будівництві ГЕС(гідроелектростанція) в Ленінградської області і на Україні. У 1954—59 заступник голови Ради Міністрів УРСР, голова Держбуду УРСР. У 1959—62 1-у заступник міністра будівництва електростанцій СРСР. У 1962—63 міністр енергетики і електрифікації СРСР. У 1963—65 голова Державного виробничого комітету з енергетики і електрифікації СРСР — міністр СРСР. З вересня 1965 міністр енергетики і електрифікації СРСР. На 23-м-коді (1966) з'їзді партії обирався кандидатом в члени ЦК, на 24-м-коді (1971) — членом ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 7—9-го скликань. Ленінська премія (1968). Нагороджений 3 орденами Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Захист гідроелектростанцій від селевих потоків, М. — Л., 1947; З досвіду будівництва пригребельної гідроелектростанції. Бетонні роботи, М. — Л., 1954; З досвіду будівництва пригребельної гідроелектростанції. Земляні і спеціальні гідротехнічні роботи, М. — Л., 1955; Досвід безперервного бетонування на будівництві гідротехнічних споруд, М., 1955; Технологія арматурних робіт масивного і збірного залізобетону, До., 1955; Зведення крупних бетонних і залізобетонних гідротехнічних споруд. До., 1958; Енергетика і енергетичне будівництво Індії, М. — Л., 1965.
