Неосудність, в кримінальному праві стан психіки, при якому людина не може бути притягнений до кримінальної відповідальності. У СРСР для характеристики стану Н. у кримінальному законі використовуються юридичні і медичні критерії. Це означає, що для визнання особи неосудним необхідні встановлення факту відсутності здатності віддавати звіт в своїх діях або керувати ними, а також наявність хронічної душевної хвороби, тимчасового розлади душевної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану. За наявності хоч би одного з цих захворювань у поєднанні з однією з юридичних ознак, зафіксованих висновком судово-психіатричної експертизи, суд визнає підсудного неосудним. За призначенням суду до нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, що немає кримінальним покаранням: приміщення в психіатричну лікарню загального або спеціального типа. Такі ж заходи застосовуються відносно тих, хто скоїв злочин в стані осудності, але до винесення судом вироку захворів психічною хворобою.
