Неволін Костянтин Олексійович [близько 1808, р. Орлів, нині Халтурін області Кировськой, — 6(18) .10.1855, Тироль, р. Бріксен], російський історик права, професор Київського (з 1835) і Петербурзького (з 1843) університетів. Автор «Енциклопедії законознавства» (т. 1—2, 1839—40), що містила матеріал по історії держави і правових учень від мислителів Древньої Греції до Гегеля включно. Інші вигадування Н.: «Історія російських цивільних законів» (т. 1—3, 1851) з досить широким використанням письмових джерел; дослідження «Утворення управління в Росії від Іоана III до Петра Великого» (1844) і ін. У монографії «Про пятінах і цвинтарі новгородських в XVI в.» (1853) Н. вперше в історіографії показав велику цінність пісцових книг як історичного джерела. Склав «Загальний список російських міст» з 862 по 1844 (1844).
Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—6, СП(Збори постанов)Б, 1857-59.
