Невськая битва 1240, битва між росіянами і шведськими військами на р. Неве 15 липня. Метою вторгнення шведів був захват гирла р. Неви і г а. Ладога, що давало можливість опанувати найважливішу ділянку дороги «з варяг в греки», що знаходився під контролем Новгорода Великого. Отримавши звістку про появу шведів під командуванням зятя короля Еріка XI Біргера (див. Біргер Ярль ), новгородський князь Олександр Ярославіч, не чекаючи підходу всіх своїх сил, рушив вниз по р. Волхов і раніше шведів вийшов до Ладоги, де до нього приєдналася дружина ладожан; до цього часу шведи з союзниками (норвежцями і фіннами) досягли гирла р. Іжора. Скориставшись туманом, росіяни несподівано напали на шведський табір і розгромили ворога; лише настання темноти припинило битву і дозволило врятуватися залишкам війська Біргера, який був поранений Олександром Ярославічем. У Н. би. особливо відрізнилися Гаврила Олексич, Збислав Якуновіч, Яків Полочанін і ін. Князь Олександр Ярославіч за проявлене в битві полководницьке мистецтво і мужність прозвав Невським. Військово-політичне значення Н. би. полягало в запобіганні загрозі ворожої навали з півночі і в забезпеченні безпеки кордонів Росії з боку Швеції.
Літ.: Пашуто Ст Т., Героїчна боротьба російського народу за незалежність (XIII ст), М., 1956; Льодове побоїще 1242, М. — Л., 1966.
