Національний центр наукових досліджень
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Національний центр наукових досліджень

Національний центр наукових досліджень (НЦНІ) Франції (Centre National de la Recherche Scientifiquc, CNRS), що веде наукову установу Франції. Підпорядковано міністерству національної освіти. Засновано в 1939 фізиком Же. Перреном. Завдання НЦНІ — розвиток і координація наукових, перш за все фундаментальних досліджень. На чолі центру коштує генеральний директор (з 1973 — Би. П. Грегорі) і колегія директорів по галузях наук. Основою апарату НЦНІ є Національний комітет наукових досліджень, який складається з 36 секцій, об'єднуючих більше 750 учених. Їх пропозиції по організації і фінансуванню наукових робіт розглядаються Директорією (33 чіл.). Бюджет НЦНІ на 1973 перевищив 1,5 млрд. франків. У 1972 в НЦНІ працювали більше 17 тис. чіл., у тому числі 6,3 тис. наукових співробітників. У розпорядженні НЦНІ два інститути (Національний інститут астрономії і геофізики в Медоне, Національний інститут ядерної фізики і фізики елементарних часток в Парижі), а також близько 200 лабораторій. Створені багатогалузеві наукові центри — в Бельвю (фізика високого тиску, фізика твердого тіла, радіаційна хімія, електроліз, магнетизм), в Жіф-сюр-Івет (біохімія, мікробіологія), в Марселе (фізика, біохімія, нейрофізіологія), у Фон-Роме-Одейо (сонячна енергія), в Орлеані (хімія мінералів, фізика високих температур, молекулярна біофізика), Страсбуре (біологія, ядерна фізика і спектроскопія), в Вітрі-Тіє (фізична хімія, прикладна органічна хімія, металургійна хімія), центри по гуманітарних науках в Паризькому районі. НЦНІ підтримує наукові зв'язки з багатьма країнами. У 1969 між НЦНІ і АН(Академія наук) СРСР поміщено безстрокова угода про наукову співпрацю, згідно з якою щорік проводяться обмін ученими, двосторонні симпозіуми і т.п.

  НЦНІ видає більше 20 наукових журналів. Центр документації НЦНІ публікує реферативні журнали (18 серій по природних і технічних науках і 6 серій по гуманітарних науках).

  А. М. Чикалов.