Нацагдорж Дашдоржійн (близько 17.11.1906, Баян-Делгер, Центральний аймак, — 13.7.1937, Улан-Батор), монгольський письменник. Член Монгольської народно-революційної партії з 1922. Освіту здобув в СРСР (Ленінград, 1925) і в Германії (Берлін, Лейпціг, 1926—29). На основі розвитку кращих традицій національної літератури і засвоєння багатств російською класичною і радянською, європейських літератур Н. прийшов до методу соціалістичного реалізму; у центрі його творчості знаходиться духовний світ людини. Один з основоположників сучасної монгольської літератури, Н. створив поетичні твори «Моя батьківщина» (1934, русявий.(російський) пер.(переведення) 1956), «Чотири пори року» (1934, русявий.(російський) пер.(переведення) 1956), агітаційні вірші циклу «Здоров'я», розповіді «Сльози лами» (1930), «Син старого світу» (1930), ліричні мініатюри в прозі «Сільська красуня», музичну драму «В трьох горбів» (1934, русявий.(російський) пер.(переведення) 1956) і ін. У 1966 в МНР(Монгольська Народна Республіка) заснована вища літературна премія імені Н. У Улан-Баторі відкритий меморіальний музей Н., споруджений пам'ятник (скульптор Л. Махбал).
Соч. у русявий, пер.(переведення): Вибране, М., 1956; Вірші, в кн.: До сонця! Вірші монгольських поетів, М., 1969.
Літ.: Міхайлов Р., Яцковськая До., Монгольська література, М., 1969; Яцковськая До. Н., Дашдоржійн Нацагдорж, М., 1974; Содном Би., Дашдоржійн Нацагдоржнйн намтар зохиол, Улан-Батор, 1966.
