Нафіси Саїд (8.6.1895 Тегеран — 13.11.1966 там же) іранський учений і письменник. Член Іранської Академії літератури і мови (з 1935). Вищу освіту здобув в Парижі. З 1934 професор Тегеранського університету по історії персоязичной літератури. Друкувався з початку 20-х рр. Основні праці по питаннях літератури і історії народів Ірану, Середньої Азії, Індії, а також по російським і західноєвропейським літературам найбільш значительни монографія про Рудаки (т. 1—3 1931—40) «Історія Бахрейна» (1955) «Соціально-політична історія сучасного Ірану» (1956) В поезії Н. відбилися явища сучасному життю. У прозі помітно вплив західноєвропейської літератури. Роман в листах «Фарангис» (1931) містить критику Іранського суспільства, але головну причину соціального зла Н. убачає в порочності сучасну людину. У романі-памфлеті «На півдорозі в рай» (1953 русявий.(російський) пер.(переведення) 1960) він показав виворіт діяльності політичних ділків. Перекладав з східних і європейських мов наукову і художню літературу. Один із засновників (1943) і член правління Іранського суспільства культурних зв'язків з СРСР.
Соч.: Голчині аз дивані остаде Сайд Нафіси, Тегеран, 1954; Дастуре логатневіси, Тегеран, 1337 ц.р. х. (1958).
Літ.: Комісарів Д. С., С. Нафіси — видатний учений і письменник сучасного Ірану, «Народи Азії і Африки», 1962 № 2; Гиунашвілі Л. С. Художественная проза С. Нафіси. Тб., 1966; Халхалі, Тазкерєє шуарайе моасере Іран, Тегеран, 1333 ц.р. х. (1955); Йад-наме-і Саїд-е Нафіси, Тегеран, 1972.
