Наумов Микола Іванович [16(28) .5.1838, Тобольськ, — 9(22) .12.1901, Томськ], російський письменник. Виключений з Петербурзького університету (1861) за участь в студентських хвилюваннях. У 1863—69 і з 1884 служив в земських і державних установах Сибіру. Друкувався з 1859. Співробітничав в «Сучаснику», «Вітчизняних записках» . Головна тема нарисів і розповідей Н. — життя і побут сибірського селянства після реформи 1861. Розділяючи народницькі погляди на селянську общину, Н. зумів, проте, показати глибокі соціальні протиріччя в селі, процес капіталізації, що йде в ній, наростання протесту в селянській масі. Його книга нарисів і розповідей «Сила солому ломить» (1874) використовувалася в народницькій пропаганді. Одним з перших Н. звернувся до життя робітників (розповідь «Їжак», 1873, нариси «Павутина», 1880). Сувора правдивість в зображенні народного життя, що поєднувалася з публіцистичним викриттям існуючих буд, знайшла віддзеркалення в його нарисах про долю переселенців і малих народів Сибіру («Гірська ідилія», «Сарбиська»).
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—2, СП(Збори постанов) Би. 1897; Соч., М. — Л., 1933; Собр. соч.(вигадування), т. 1—3, Новосиб., 1939—40; Ізбр. проїзв.(твір), Новосиб., 1951.
Літ.: Плеханов Р. Ст, Наумов, в його кн.: Література і естетика, т. 2, М., 1958; Шкіряників С. Е., Н. І. Наумов. Нарис про життя і творчість, Новосиб., 1952; Горячкина М. С., Художня проза народництва, М., 1970.
