Настрій , цілісна форма життєвідчування людини, загальних «буд» («тон»), стану його переживань, «настрою». У Н. людину в своєрідній «симптоматичній» (див. Симптом ) формі знаходять своє якнайглибше вираження і здійснення особове жізнеотношеніє, певний спосіб відповідності життєвій ситуації вимогам особи. Сфера Н. неоднорідна, тягнучись від загального життєвого «тонусу» людини («підведене» або «пригнічене» Н.), що нерозчленовано переживається, до таких сповна виразно виражених форм життєвідчування, як, наприклад, нудьга, печаль, скорбота, туга, страх, відчай або, навпаки, захопленість, тріумфування, радість, захват, надія, просветленность і т.д. Виступаючи як би загальним смисловим контекстом всього душевного життя і діяльності людини, Н. інтимно проникає і визначає всі окремі приватні переживання і вчинки особи. Не дивлячись на свою важливість і гостроту, наприклад в області психопатології особи, проблема Н. мало розроблена в сучасній психології.
Літ.: Рубінштейн С. Л. Основи загальній психології, М., 1946; Паригин Би. Д., Суспільний настрій, М., 1966; Зейгарник Би. Ст, Особа патологія діяльності, М., 1971; Scheler M., Wesen und Formen der Sympathie, 3 Aufl., Bonn, 1926; Bollnow O. F., Das Wesen der Stimmungen, 3 Aufl., Bonn, 1956.
