Насирі Каюм (справжнє ім'я і прізвище — Габделкаюм Габденнасировіч Насиров) [2(14) .2.1825, селу Верхні Ширдани, нині Зеленодольського району Татарської АССР, — 20.8(2.9) .1902, Казань], татарський учений-просвітитель і письменник. У 1841—55 вчився в Казані в медресе, з 1855 викладав татарську мову в російському духовному училищі і в семінарії, був вільним слухачем Казанського університету. У 1871—76 вчителював у відкритій ним першою російсько-татарською школі в Казані. Педагогічні погляди Н. розвивалися під впливом К. Д. Ушинського і Л. Н. Толстого. Перші праці — «Синтаксис» і науково-популярне вигадування для дітей «На дозвіллі» з'явилися в 1860. Склав і видав наукову граматику татарської мови, правила правопису, підручники із математики, географію, історії і ін. Опублікував праці «Повір'я і обряди казанських татар...» (1880, російською мовою), «Образні народної літератури казанських татар» (1896, російською мовою) «Казки казанських татар в зіставленні їх з казками інших народів» (1900, спільно с П. Л. Поляковим). Популяризував російську мову, склав «татарсько-російський словник» (1875). Новели Н. сприяли розвитку татарської художньої прози і формуванню просвітницького реалізму.
Соч.: Сайланма есерлер, Казан, 1956.
Літ.: Каюм Насирі. 1825—1945. (Матеріали наукових сесій, присвячених 120-літтю з дня народження), Каз., 1948; Гайнуллін М., Каюм Насиров і просвітницький рух серед татар, Каз., 1955.
