Народ, 1) у широкому сенсі слова — все населення певної країни. 2) У історичному матеріалізмі — Н., народні маси, соціальна спільність, що включає на різних етапах історії ті шари і класи, які по своєму об'єктивному положенню здатні брати участь у вирішенні завдань прогресивного розвитку суспільства; творець історії, провідна сила корінних суспільних перетворень. Н. — справжній суб'єкт історії; його діяльність створює спадкоємність в постулатівном розвитку суспільства. Місце і роль Н. у історії вперше розкрив марксизм, що усунув один з головних пороків ідеалістичної соціології, яка ігнорувала вирішальну роль Н. у суспільному розвитку, приписуючи її видатним особистостям (див. Ст І. Ленін, Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 26, с. 58).
Марксизм вперше розкрив соціальний вміст поняття «Н.» і встановив, що характер Н. змінюється на різних рівнях історії. Для первіснообщинного устрою, коли не було класового ділення суспільства, терміни «населення» і «Н.» не розрізняються. У антагоністичних формаціях до складу Н. не входять пануючі експлуататорські групи, ведучі антинародну реакційну політику. Лише з ліквідацією експлуататорських класів при соціалізмі поняття «Н.» охоплює всі соціальні групи суспільства.
Марксизм з'ясовує об'єктивне відмінність в положенні окремих класів, шарів і груп населення і на основі обліку їх класових інтересів приходить до висновку про склад Н. На всіх рівнях суспільного розвитку основою Н., його більшістю є маси трудящих — головна продуктивна сила суспільства. У класовому товаристві Н. може включати верстви населення вельми різними і навіть з протилежними інтересами. ДО Н. належить, наприклад, буржуазія, що боролася проти феодалізму в буржуазних революціях, буржуазія, що бере участь в національно-визвольній боротьбі проти імперіалізму і колоніалізму. «Вживаючи слово: „народ”, — писав Ст І. Ленін, — Маркс не затушовував цим словом відмінності класів, а об'єднував певні елементи, здатні довести до кінця революцію» (там же, т. 11, с. 124).
Марксизм відрізняє революційний Н., згуртований ідейно і організаційно і здатний вести боротьбу за рішення назрілих завдань суспільного прогресу, від тих мас, які по своєму положенню зацікавлені в соціальних перетвореннях, але не приймають участі в активній політичній боротьбі. У політичному пробудженні і організації Н. головну роль грає його авангард, передовий клас, очолюваний партією. «Політикові в серйозному сенсі слова можуть робити лише маси, а маса безпартійна і не йде за міцною партією є маса розпорошена, несвідома, не здібна до витримки і що перетворюється на іграшку спритних політиканів...» (там же, т. 24, с. 66).
конкретно-історичний підхід до Н. дозволяє комуністичним партіям проводити гнучку політику, що враховує зміни в позиціях різних класів, залучати до рядів народного руху поряд з пролетаріатом і селянством і ін. групи населення: дрібну буржуазію, інтелігенцію і за певних умов і окремі шари ін. класів, блокуватися з іншими суспільними організаціями, союзами, об'єднаннями, у тому числі і з буржуазними партіями, дозволяє виковувати широкий народний фронт, об'єднуючий всі прогресивні елементи населення, здатні звістки боротьбу за мир, національну незалежність, демократію і соціалізм.
Опора на Н., вивчення його досвіду, запитів і устремлінь — характерна особливість діяльності комуністичної партії. «... Ми можемо управляти, — писав Ленін, — лише тоді, коли правильно виражаємо те, що народ усвідомлює» (там же, т. 45, с. 112). Комуністична партія є колективним вождем Н., направляючою силою, що забезпечує своєю організаторською і виховною роботою зростання свідомості трудящих, зосередження їх зусиль на вирішенні історично назрілих завдань. Політика і діяльність Комуністичної партії направлені на щонайширше залучення Н. у історичну творчість. Розвиток суспільства готує матеріальні і духовні передумови для усе більш широкої і активної участі Н. як у руйнуванні старого, так і в створенні нового суспільного устрою. Творча діяльність і активність Н. є вирішальним чинником в будівництві соціалізму і комунізму.
В області теорії правильне розуміння вмісту поняття «Н.» дозволяє розкрити закономірності діяльності Н. у окремих суспільно-економічних формаціях, а також на різних рівнях їх зрілості, розкрити специфіку народних рухів в цих формаціях на різних етапах і в різних країнах, показати якісний новий вміст поняття Н. в період пролетарської революції і будівництва соціалізму, роль народних мас в період будівництва комунізму. 3) Термін, що вживається для позначення різних форм етнічних общностей (плем'я, народність, нація).
В умовах розвиненого соціалістичного суспільства в СРСР склалася нова історична спільність — радянський народ .
