Народні музеї, в СРСР культосвітні установи, що створюються за ініціативою і при безпосередній участі населення на громадських засадах. Положення о Н. м. затверджено міністерством культури СРСР в 1965. Завданнями Н. м. є збір, зберігання, вивчення і експонування пам'ятників матеріальної і духовної культури радянського народу, а також пам'ятників природної історії. Н. м. мають різні профілі: краєзнавчі, історичні художні, технічні, літературні і т.д. Створюються при промислових підприємствах, колгоспах, радгоспах, сільрадах, школах і ін. організаціях за рішенням Виконкому місцевої Ради депутатів трудящих і реєструються в краєвому (обласному) управлінні культури, а в республіках, що не мають обл. ділення, — в міністерствах культури союзної або автономної республіки. Роботою Н. м. керує суспільна рада музею. Методичне керівництво діяльністю Н. м. здійснює найближчий до нього державний музей відповідного профілю. На 1 січня 1973 в СРСР налічувалися близько 3 тис. Н. м. (головним чином в УРСР і РРФСР).
