Напруженість магнітного поля, векторна фізична величина ( Н ), що є кількісною характеристикою магнітного поля . Н. м. п. не залежить від магнітних властивостей середовища. У вакуумі Н. м. п. збігається з магнітною індукцією В ; чисельно Н = В в СГС системі одиниць і Н = В/ m 0 в Міжнародній системі одиниць (СІ), m 0 — магнітна постійна . У середовищі Н. м. п. Н визначає той вклад в магнітну індукцію В , який дають зовнішні джерела поля: Н = В — 4p j (у системі одиниць СГС), або Н = ( B/ m 0 ) — j (у СІ), де j — намагніченість середовища. Якщо ввести відносну магнітну проникність середовища m, то для ізотропного середовища Н = В /m 0 m (у СІ). Одиницею Н. м. п. в СІ є ампер на метр ( а/м ), в системі одиниць СГС — ерстед ( е ); 1 а/м = 4p×10 -3 е @ 1,256×10 -2 е .
Н. м. п. прямолінійного провідника із струмом I (у СІ) Н = m 0 I/ 2p а ( а — відстань від провідника); в центрі кругового струму Н = m 0 I/2r ( R — радіус витка із струмом I ); в центрі соленоїда на його осі Н = m 0 ni ( n — число витків на одиницю довжини соленоїда). Практичне визначення Н у феромагнітних середовищах (у магнітних матеріалах ) засновано на тому, що тангенціальна складова Н не змінюється при переході з одного середовища в іншу. При однорідній намагніченості тіла напруженість, виміряна на його поверхні, паралельній напряму намагніченості, відповідає напруженості усередині тіла. Методи виміру Н. м. п. розглянуті в ст. Магнітні виміри, Магнітометр .
