Наньшань, гірська система в Центральній Азії, в Китаї. Із З.-В.(північний схід) замикає Цайдамськую улоговину, з Ю.-З.(південний захід) обмежує пустелю Алашань. Довжина близько 800 км. , ширина до 320 км. . Складається з декількох хребтів, що протягуються переважно із З.-З.(північний захід) на Ю.-В.(південний схід) і розділених подовжніми долинами. Основні хребти: Циляньшань (Ріхтгофена), Таолайшань, Суленаньшань (Зюсса) з вищою відміткою Н. 6346 м-код , Улан-Дабан (Гумбольдта), Дакен-Дабан (Ріттера), Кукунор. Північні хребти підносяться над Алашанем приблизно на 4500 м-коду , тоді як відносного перевищення південних схилів Н. складають близько 1500 м-код . Південні відроги Н. часто відхиляються від того, що основного випрало системи і утворюють ряди коротких кряжів. У геологічному відношенні Н. ділиться на 3 різновікових зони: раннепалеозойськую (північні хребти), утворену складчастими товщами піщаників, сланців і основних еффузівов; докембрійськую кристалічну вісь (внутрішні хребти), в будові якої беруть участь головним чином метаморфічні породи; зону південних хребтів, складених осіданнями пізнього палеозою і тріаса. У місцях поширення вапняків часто розвинений карст. У Н. налічується близько 1000 льодовиків (головним чином на північних схилах хребтів). Переважають льодовики довжиною 1—2 км. . Заледеніння розвинене переважно в західний Н. Снеговая лінія знижується із З. на Ст від 5200 м-коду до 4200 м-код . Велика частина Н. відноситься до області внутрішнього стоку Центральної Азії, південно-східні райони — до басейну р. Хуанхе. Річки (найкрупніші Сулехе, Жошуй, Бухин-гол) багатоводні навесні і літом. Західна частина Н. має переважно пустинну подобу. Пустелі і степи панують тут до висоти 3000 м-коду , вище розташовані луги і гірська тундра, а на відмітках більше 4000 м-код — нівальний пояс. Східна частина Н. випробовує віддалений вплив мусону з Тихого океану, на схилах тут зазвичай розвинений лесовий покрив. Переважають степові і лісостепові ландшафти, до висоти 3000 м-коду місцями поширені ліси з ялини (у нижній частині поясу — з домішкою берези і осики), вище — кріволесье, високотравні субальпійські і альпійські луги, гірська тундра. Висотна поясна на північних схилах виражена значно краще, ніж на південних. Н. вивчався відомими російськими дослідниками Н. М. Пржевальським, Ст І. Роборовським, Р. Н. Потаніним, Р. Е. Грумм-Гржімайло, В. А. Обручевим в кінці 19 ст
Літ.: Обручев Ст А., Центральна Азія, Північний Китай і Нань-шань, т. 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1900—01; Роборовський Ст І., Подорож до Східного Тянь-шаня і Нань-Шань, М., 1949.
